Ніякий директор не в змозі провести зміни, втілити ідеї без підтримки людей, які вірять у нього.

Я рада вітати шановних колег, учнів, випускників школи, а також їхніх батьків! За допомогою мого персонального блогу ми зможемо обмінюватися думками щодо подій у сфері освіти та нашого закладу.

Для батьків


Шановні батьки!!! Ми завжди раді спілкуванню з Вами. Ваша думка, щодо діяльності школи є вагомою. Долучайтеся, будь ласка, до опитування. Ми обов'язково врахуємо Ваші пропозиції та побажання! 

Анкета для батьківської громадськості 

Детальніше>>>

Дитина не хоче читати: основні причини

Багато батьків хочуть, щоб їхні діти більше читали. Але що робити, якщо навіть думка про читання викликає в дитини великий опір? Є багато причин, через які дитина може не любити читання.
Можливо, вона ще не знайшла жанр, який би їй сподобався. Або ж вона надто активна й хоче пограти на вулиці замість читання нудних, на її думку, книг.
Дитина може не любити читати через те, що їй трапляються дуже складні книги. Якщо вона читає невпевнено, ймовірно, вона буде всіляко цього уникати.
Є кілька способів прищепити дитині любов до читання на все життя. Але спочатку потрібно з'ясувати причину, через яку дитині не подобається це заняття:
  • Дитині нудно. Вибираючи книгу, озирніться навколо й зауважте, що саме цікавить дитину. Що її захоплює або викликає інтерес? Вибираючи книги того жанру, який найбільш цікавий дитині, ви прищеплюєте їй інтерес до читання.
  • Читання викликає труднощі. Якщо дитина читає невпевнено, почніть з книг, що відповідають рівню її навичок. Використовуйте техніку п'яти пальців, щоб визначити, наскільки добре дитина сприймає текст.
  • Читання незвичне для дитини. Чи читаєте ви самі книги у вільний час? Якщо вона не бачить, що читання книг подобається батькам, навряд чи вона сама полюбить це заняття. Подайте дитині позитивний приклад і обговорюйте з нею прочитані книги.
  • У дитини проблеми із зором. Якщо дитина з труднощами може розглянути літери на сторінці, перевірте її зір. Можливо, для читання їй потрібні окуляри.
  • Дитині не вистачає посидючості. Якщо дитина віддає перевагу іграм, а не читанню, поєднайте ці заняття. Придумайте веселі ігри, в яких необхідно щось прочитати: складіть рецепт нової страви, шукайте скарби за підказками або зробіть з дитиною вітальні листівки для друзів.
  • Дитина сприймає читання як нудну роботу. Не змушуйте її читати. Замість цього дайте їй відчути, що читання – це заняття для відпочинку. Читайте вголос, зробіть це заняття цікавим й веселим. Якщо вона запинається або не може прочитати слово, проявіть терпіння. Дозвольте їй читати в зручному для неї темпі.
  • Тривале читання здається виснажливим. Якщо вона не може довго утримувати увагу, вибирайте для неї книги невеликого обсягу: комікси, дитячі вірші та інші. Читаючи велику книгу, розділіть її на короткі уривки або робіть перерви для обговорення прочитаного.
  • Під час читання дитина відчуває себе самотньою. Можливо, вона хоче проводити більше часу з друзями замість читання. Запропонуйте їй обмінюватися книгами з друзями. Це може стати хорошою традицією: діти можуть читати разом (можна запропонувати їм читати за ролями) або обговорювати прочитане.
Ми робимо те, що нам під силу та що ми вважаємо корисним. Діти чинять так само, коли справа стосується читання. Мотивуйте дитину до читання, покажіть їй, що це гідне заняття – і вона полюбить читання на все життя.


Висока самооцінка дитини: поради батькам


П'ять корисних порад батькам, які допоможуть виховати дитину, сповнену самоповаги
























Висока самооцінка дитини: поради батькам

Ви шукаєте способи посилити почуття самоповаги вашої дитини? Ви хочете гарантій, що вона виросте впевненою й щасливою молодою людиною? Ви почали шукати нові методи виховання, які допоможуть вам досягти цієї заповітної мети? Якщо у вас є дитина або ваша сім’я в очікуванні її народження і ви хочете знати, як стати хорошими батьками шляхом розвитку у вашого малюка почуття власної гідності, вам варто продовжити читання.

П'ять порад про те, як сформувати високу самооцінку в дітей

Методи виховання, які ви вибираєте, мають глибокий вплив на особистість дитини. Від того, як ви ставитесь до своєї дитини і як поводитеся з нею, безпосередньо залежить розвиток її особистості. Звісно, як батьки ви завжди намагаєтеся, щоб дитина перебувала в безпеці, була здоровою і щасливою. Також необхідно прагнути робити все, щоб вона відчувала впевненість у собі, своїх силах і можливостях.

Важливо пам'ятати, що кожна дитина – це особистість, не схожа на інших. Те, що добре для одного малюка, може не завжди бути дієвим у випадку з іншим. Якщо ви спробували певний метод виховання, але відчуваєте, що він зовсім не допомагає вашій дитині, краще зробіть паузу і спробуйте інший.

Ось кілька способів, як сформувати в дитини відповідну самооцінку й почуття власної гідності.

1. Будьте «близькими» батьками. Один з найвдаліших способів розвитку високої самооцінки й самоповаги дитини полягає у прояві відчутної любові до неї.
  • Бути «близькими» батьками означає демонструвати свою любов і вдячність дитині способами, які включають у себе більше, ніж просто слова.
  • Ви можете подумати, що схвально кивнути головою чи сказати дитині, що ви пишаєтесь нею, цілком достатньо для прояву вашої любові. Звісно, це важливо робити, але вам слід піти набагато далі й виражати свою любов за допомогою обіймів, поцілунків і ласки.
Як це зробити?
  • Купайте дитину в поцілунках і обіймах.
  • Завжди знаходьте час для родини.
  • Зазвичай з віком кількість тілесних контактів з дитиною зменшується. А ви спробуйте зберегти тілесний зв'язок і прихильність до неї. Ця прихильність може виражатись в обіймах, поцілунках у щоку, у тому, як ви укладаєте дитину спати, тримаєте її за руку при ходьбі, кладете їй руку на плече під час перегляду фільму й т. п.
2. Будьте чуйними батьками. Допомагаючи дитині розвинути почуття власної гідності й, відповідно, високу самооцінку, будьте чуйними батьками.
  • Як чуйні батьки, ви повинні дбати про потреби вашої дитини в міру їх виникнення.
  • Деякі діти мають більш високі емоційні потреби, ніж інші, і вам може бути складно реагувати на них відповідним чином. Іноді батьки ненавмисно роблять зауваження, обсмикують або нехтують дітьми, не враховуючи при цьому їх емоційний стан. Отже будьте більш пильними й уважними до емоційних потреб вашої чутливої дитини.
Як це зробити?
  • Намагайтесь вислуховувати свою дитину й робити відповідні кроки. Ваша дитина може потребувати більше вашого часу й уваги, що може бути складно у випадку, якщо ви дотримуєтесь активного способу життя. Постарайтеся змінити свій робочий графік.
  • Для того щоб частіше проводити час з дитиною, попросіть рідних допомогти вам з домашніми справами.
3. Будьте впевненими в собі. Пам'ятайте про те, що ви кумир і приклад для вашої дитини, тому намагайтеся самі дотримуватись того, чого ви хочете її навчити.
  • Ваша дитина поступово навчиться впевненості в собі, спостерігаючи за вашою поведінкою. Ви можете ефективно продемонструвати їй, як зберігати впевненість незалежно від складності завдання.
  • Поясніть дитині тонку межу між упевненістю й надмірною самовпевненістю.
Як це зробити?
  • Проявляйте впевненість у собі при повсякденному спілкуванні з іншими людьми, особливо у присутності дитини.
4. Станьте позитивним відображенням для дитини. Усе, у що вірить ваша дитина, спочатку приходить до неї від вас.
  • Як батьки ви будете точним відображенням вашої дитини (її «дзеркалом»), – тим, від кого вона дуже багато чого дізнається про себе. Почуття дитини, а також ваша реакція й розуміння того, що вона робить, вплинуть на її бачення себе.
  • Подбайте, щоби постійно проявляти позитивну реакцію на все, що дитина робить, а також на ті особливості, які вона повинна змінити або покращити. Багато в чому методи дисциплінування дитини вдома й обмеження, які ви встановлюєте для неї, є одним зі шляхів запровадження дзеркального методу виховання.
Як це зробити?
  • Порозмовляйте з вашою дитиною про те, що вона робить чи не робить. Якщо ви не схвалюєте її вчинок, повідомте їй про це. Якщо дії дитини змушують вас бути безмежно щасливими й пишатись нею, обов'язково скажіть їй про це та обов’язково похваліть дитину у присутності інших людей. Дайте їй знати, якщо вважаєте, що вона діяла надто емоційно, а в тій ситуації слід було бути більш поміркованою та стриманою. Якщо вона стала занадто тихою і припинила ділитися з вами, першими вийдіть на контакт з нею.
  • Дитині важливо навчитись розрізняти ситуації, коли вона може бути задоволена собою й не захоплюватись надмірним самоїдством. Поясніть дитині, що хоча вона й не може відразу досягти досконалості в усьому (власне, і не повинна), важливо намагатися з усіх сил. І, нарешті, переконайте дитину, що в будь-якому випадку ви завжди будете любити її такою, якою вона є, для цього їй зовсім не обов'язково досягати максимальних висот.
5. Поставте дитину у пріоритет. Вам як батькам треба піклуватися про мільйони різних речей, але емоційні потреби дитини завжди повинні бути у вас у пріоритеті.
  • Коли ви перебуваєте разом з дитиною, подбайте про те, щоб вона отримувала вашу найпильнішу увагу. Звичайно, ви часто буваєте зайнятими й безліч справ вимагає вашого часу. У такому випадку більш ретельно плануйте свій розпорядок дня й коригуйте розклад.
  • Скажіть дитині, що навіть коли вас немає поруч з нею фізично, ви завжди думаєте про неї. Це дасть їй відчуття, що її люблять, і з часом дитина зрозуміє й оцінить всі ті зобов'язання, які ви несете на своїх плечах.
Як це зробити?
  • Коли ви з дитиною, відставте вбік усі справи.
  • Знайдіть час для сімейних обідів.
  • Один день на тиждень повністю присвятіть заняттям з дитиною.
Самооцінка вашої дитини багато в чому залежить від того, як ви до неї ставитесь і як ви вчите її дивитись в обличчя навколишнього світу. Розкажіть дитині, як важливо вірити в себе. Постійно повторюйте, що ви завжди готові допомогти їй, зрозуміти, любити й підтримувати її безмежно. Цих п'яти простих порад цілком достатньо, щоби творити дива з особистістю вашої дитини і зробити її більш упевненою в собі.






Зберігаємо баланс між сім'єю й роботою
Рейтинг
15

Поради батькам, які допоможуть вибрати для себе тактику поєднання робочих і сімейних обов'язків

Зберігаємо баланс між сім'єю й роботою

Наші бабусі й дідусі дуже б здивувалися, почувши про те, що виховання дитини – важка праця. Здавалося б, що складного в тому, щоб діти були нагодовані й одягнені?
Але тут криється один важливий нюанс: з часів наших бабусь і дідусів поняття «робота» суттєво змінилося. Воно не стало складнішим, але тепер займає набагато більше часу. Сьогодні обов'язки з виховання дитини зазвичай розподіляються між обома батьками. Така традиція з'явилася зовсім недавно.
У 90-х роках минулого століття соціологи виявили, що подружнім парам, які виховують дітей, складно зберігати баланс між роботою й сімейним життям. Багато жінок навіть прагнуть більше часу приділяти роботі, оскільки догляд за дитиною викликає в них занадто великий стрес.
Секрет розподілу обов'язків у вихованні дитини до цього часу не знайдений. Щоб разом виховувати дитину й оптимально розподіляти обов'язки, подружжя повинно працювати неповний робочий день. Але це можуть собі дозволити не всі подружні пари.
Способи розподілу обов'язків у родині
Ми надаємо великого значення кар'єрі, але водночас ми любимо наших дітей і хочемо приділяти їм більше часу. Іншими словами, ми не хочемо приймати компромісних рішень ні з приводу роботи, ні з приводу сімейного життя. Тому в сучасних умовах розподіл обов'язків у сім'ї зазвичай відбувається двома способами:
  • Перший спосіб нагадує гру в теніс. Подружжя виконує домашню роботу по черзі. Обов'язки можуть розподілятися між подружжям, ділитися на «мої» й «твої».
  • Другий спосіб нагадує скелелазіння. Один партнер, образно кажучи, підіймається на гору, другий – страхує, стоячи на землі. «Страховик» виконує всю домашню роботу, у той час як «скелелаз» ходить на роботу й заробляє для сім'ї гроші. Через деякий час партнери можуть мінятися ролями.
«Модель гри в теніс» дуже романтична: ми – щаслива сім'я, ми разом і виконуємо сімейні обов'язки теж разом. Але це майже завжди негативно позначається на кар'єрі обох членів подружжя. Щоб сидіти з дитиною, їм часто доводиться відлучатися з роботи. У таких випадках про кар'єрні досягнення не може бути й мови.
У цьому сенсі «модель скелелазіння» набагато зручніша. Перебуваючи на роботі й заробляючи гроші, один з партнерів може бути спокійний за те, що другий у цей час виконує домашні справи. Таку модель використовували й наші бабусі та дідусі, за винятком того, що в наші дні подружжя міняється ролями, і, таким чином, ніхто не відчуває себе пригніченим.
Але й у цій моделі є свої недоліки. Професійних досягнень у такому випадку доводиться чекати досить довго. Ви з партнером нагадуєте вартових, які по черзі змінюють один одного на посту. Ваш шлюб більше схожий на договір про опіку, і так не може тривати надто довго.
Тому жодна з двох розглянутих моделей не ідеальна. У такій ситуації краще за все знаходити золоту середину. Наприклад, більшість часу можна використовувати «модель гри в теніс», при цьому чітко розподіляти обов'язки з партнером. Однак при цьому добре давати одне одному хоча б раз на місяць повну свободу від домашніх обов'язків на цілий день. Це один із можливих способів досягти балансу між роботою й сімейним життям.

Поради для батьків

Клятва батьків
Ніколи не заходити у школу… більше десяти разів на тиждень.
Ніколи не дивитися щоденники своїх дітей… у поганому настрої.
Ніколи не ходити на батьківські збори… без привітної посмішки.
Сварити своїх дітей… тільки у крайніх випадках.
Виконувати за дітей домашнє завдання… Ніколи!

Криничка батьківської мудрості



Діти - це найбільше щастя для кожної родини!
Діти – це опора сім’ї, це майбутні трудівники й захисники рідної землі. На спокійну старість може розраховувати лише той, хто має дітей. Коли на схилі літ бачиш онуків і правнуків перед собою, то вже не так страшно вмирати, бо знаєш, що в них продовжується життя.
Дитина - це радість кожної родини!
Дітей треба пестити, приділяти їй велику увагу, віддавати тепло і ласку. Вихованню дітей слід приділяти велику увагу. І тут місія батька і матері як вихователів дуже відповідальна. На батьків постійно спрямовані довірливі погляди дітей. І тому для дорослих є справою честі гідно виконувати свій виховний обов’язок.
Дитина - це свято у вашому житті кожного дня!
Дуже вагомими в педагогічному потенціалі сім’ї є взаємини між батьком і матір’ю, на плечі яких повністю лягає не тільки створення виховної атмосфери в домі, а й усієї системи сімейного виховання. Справедливо кажуть у народі, що дітей виховує вся сім’я, але долю виховання вирішують батьки. Історія людського суспільства поклала на батьків головну відповідальність за виховання своїх дітей, за організацію життя родини, коронувавши їх як найперших і незамінних вихователів у житті кожної людини. Народна педагогіка на почесний п’єдестал поставила як вихователів і батька і матір. У сім’ї однаково важлива роль належить як батькові, так і матері. Слово батька для дитини має авторитетне значення. Батько й мати в українців мають спільну назву – батьки, подекуди – родичі, рідні. Матері й батькові відводиться найвища, авторитарна роль. Народ засуджує тих, хто не виконує своїх батьківських обов’язків.
Дитина - це ангелятко,
про яке потрібно завжди турбуватися!
Народження дитини несе велику радість для сім’ї. За народними уявленнями поява дитини на світ знаменується спалахом нової зірки, яка осяватиме її весь життєвий шлях.
Дитина - це любов...
Мати, мама, няня, ненька, матуся. Все найрідніше, найдорожче, наймиліше увібрало в себе це дивовижне, містке, сонячне слово, перше слово, яке з радісною усмішкою вимовляє дитина. Рідна мати – перший педагог, від якого розпочався родовід вихователів та й самого виховання, і її ніким замінити не можна. Справжня мати нічого не пошкодує для своїх дітей. Вона ніколи не залишить дитину в біді, а тим більше не кине її напризволяще. Мати завжди зрозуміє дитину, завжди поспішить її на допомогу, не вагаючись віддасть останній шматок хліба, а за врятування дитини – навіть життя. Мати невтомно піклується про своїх дітей, навіть за таких нестерпних умов, “коли дітей тяжче годувати, ніж камінь глодати”. Любов матері до дитини найсильніша в світі. Однак в любові до дітей треба мати почуття міри, ніколи не впадати в нерозумну, сліпу любов, яка спотворює виховання, калічить дитину. Не мають рації й ті батьки, які вважають любляче ставлення до дітей слабістю вихователя, а на перше місце ставлять суворість, покарання. Такий орієнтир батька чи матері відчужує дітей, робить їх відлюдкуватими, потайливими і навіть жорстокими. Розумно люблять своїх дітей ті батьки, які ніжність не доводять до розпещеності, піклування – до потачок і потурання примхам, а вимогливість поєднують з повагою до особистості дитини.
Дитина - це скарб...
Народна педагогіка наголошує на великому значенні батьківського авторитету в родинному вихованні. Чим вищий авторитет батьків в очах дитини, тим сильніше вони впливають на формування її поведінки. Слова батька і матері стають для неї законом. Авторитет батьків визначається взаєминами між батьком і матір’ю, їхнім ставленням один до одного, вмінням користуватися батьківською владою і додержувати єдності у вимогах до дітей, громадським обличчям батьків, прагненнями, ставленням до дітей, усіх членів родини і до людей взагалі.
Дитина - промінчик сонця...
Діти поважають батьків вимогливих і справедливих, чуйних і уважних до дитячих потреб і запитів, тактовних і витриманих. Дорослі повинні бути для дітей авторитетом у великому і малому.

Абетка для батьків

Шановні батьки,
ви можете знайти багато цікавої та корисної інформації, отримати відповіді на  різні питання стосовно виховання дітей на Форумі "Малеча", на сайтах Для батьків, усе для дітей, Вчитель вчителю, учням та батькам, Петрик  та багатьох інших сайтах, адреси яких вказані у розділах "Інтернет для батьків" і "Батьки і діти".



                     ЗВЕРНЕННЯ ДО БАТЬКІВ
Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та Міністерство освіти і науки вкрай стурбовані станом, що склався з травмування і загибеллю дітей внаслідок нещасних випадків.
Кількість смертельних випадків та травмування серед дітей змушує звернутися до кожного громадянина, особливо до батьків.
За статистикою, в нашій країні в мирний час внаслідок нещасних випадків щодня гине 3 дитини!
Біда трапляється тоді, коли дітей залишають напризволяще, там, де на кожному кроці на них чатує небезпека.
Незабаром канікули. На жаль, вони не проходять без прикрих випадків(пожежі, утоплення) з вини дитини.
Легковажне поводження малечі з вогнем, водою, газом, незнання елементарних правил безпечної поведінки — першопричини сумних та трагічних наслідків.
Шановні батьки! Не залишайте дітей без нагляду! Дбайте про безпеку своїх дітей, дотримуючись правил безпечної поведінки в побуті.
Виховуйте у дітей навички культури безпечної поведінки, демонструючи на власному прикладі обережність у поводженні із вогнем, газом, водою, побутовою хімією, ліками. Виділіть декілька хвилин на відверту розмову з дітьми. Пам’ятайте, ці хвилини вимірюються ціною життя. А щоб неждана мить не стала початком великої біди — потрібно давати дітям чіткі знання і вміння, як діяти в тій чи іншій ситуації.
Пам’ятайте, що життя наших дітей залежить тільки від нас самих!

Доцільність щеплень проти інфекційних хвороб
Про формування особливостей поведінки

Пам'ятка для батьків 
"Діти, мобільний зв'язок, Інтернет"
Декілька рекомендацій батькам для покращення комунікативного зв'язку з власними дітьми
Як допомогти дитині знайти своє покликання Рекомендації батькам від викладачів Гарвардського та Стенфордського університетів
Дитину не карають:
  1. За те, що вона чимось не  влаштовує дорослих: наприклад, холерика за те, що він непосидючий і впертий, сангвініка – за рухливість, флегматика – за повільність, меланхоліка – за плаксивість.
  2. Під час їжі.
  3. Якщо вона зазнала невдачі (вона й без того засмучена, присоромлена, пригнічена). Тут краще підтримати її.
  4. За необережність, а вчать обережності, роблячи висновки з прорахунків дитини.
  5. За  повільність, незібраність; за забруднений  і порваний одяг, а вдягають відповідно до обставин.
  6. На людях (в автобусі, на вулиці) , адже це ще й публічне приниження.
  7. При молодшій дитині, оскільки  підривається авторитет старшої.
  8. За емоційність, імпульсивність, енергійність.
  9. Поспішно, не розібравшись: краще пробачити десятьох винних, ніж покарати одного невинного.
Як можна допомогти дитині добре поводитись?
Більшість батьків замислюються, чи правильно вони себе поводять з дитиною. Звичайно, немає ідеальних батьків. Усі вони мають труднощі й іноді не впевнені, чи добре виховують своїх дітей. Однією з проблем, що найбільше непокоїть батьків, є питання поведінки: що треба зробити аби діти поводилися добре? Скористайтеся нашими порадами.

Подавайте дітям приклад хорошої поведінки
Діти вчаться, наслідуючи поведінку дорослих. Ваша поведінка - приклад для наслідування.

Змінюйте оточення, а не дитину
Краще тримати цінні, крихкі та небезпечні предмети у недоступних для дітей місцях, аніж потім карати дітей за їхню природну цікавість.

Висловлюйте свої бажання позитивно
Кажіть дітям, чого Ви від них очікуєте, замість того, чого НЕ бажаєте.

Висувайте реальні вимоги
Запитуйте себе, чи відповідають Ваші вимоги віку дитини, ситуації, в якій вона опинилася. Ви маєте бути більш терпимими до маленьких та хворих дітей.

Не надавайте надто великого значення заохоченням і покаранням
В міру дорослішання дитини покарання і заохочення стають все менш результативними. Пояснюйте причину, яка впливає на Ваше рішення. Прагніть до компромісу у спілкуванні зі старшими дітьми, а з меншими - використовуйте тактику переключення уваги.

Обирайте виховання без побиття та крику
На початку це може здаватися результативним, однак незабаром виявиться: щоразу Ви змушені бити все з більшою силою, щоб досягти бажаного результату. Крик або постійні докори є також шкідливими та можуть призвести до тривалих проблем емоційного характеру.
Покарання не допомагають дитині виробити навички самоконтролю і поваги до інших.

Факти, що можуть Вас здивувати...
  1. Діти часто не розуміють, чому їх покарано
  2. Дослідження доводять, що вимоги дорослих часто видаються дітям незрозумілими. Пам'ятайте, коли дитина дістала ляпас, вона стає надто сердитою, знервованою та збудженою, тому не може зрозуміти, за що і чому її покарано.
  3. Допомагайте дітям вести себе краще, даючи їм вибір. Не сперечайтеся з дітьми про справи, які не мають великого значення. Дозволяйте їм зробити вибір: нехай вони самі вирішують, у що одягатися чи що їсти.
  4. Це попередить прояви образи та непокори з боку дитини. Вона не дорікатиме, що Ви її постійно контролюєте.
  5. Діти мають право на позитивне ставлення до себе
  6. Уряд України зобов’язався дотримуватись принципів Конвенції Організації Об’єднаних Націй з прав дитини. В ній виголошено, що діти мають права, одним з яких є право на захист від будь-яких форм фізичного і психічного насильства та навмисного приниження.

Десять кроків, щоб стати кращими батьками
1. Любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки дитини. Батьківська любов допомагає дитині формувати впевненість у собі, викликає почуття власної гідності.
2. Прислуховуйтесь до того, що говорить Ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить і відчуває.
3. Всі взаємостосунки, в тому числі й ті, що будуються на любові й довірі, потребують певних обмежень. Батьки самі мають визначити ці обмеження для дітей. Пам’ятайте, що порушення дітьми будь-яких обмежень є для них природним процесом пізнання, і не варто це розцінювати як прояв неслухняності. Діти почуваються більш безпечно, коли батьки також дотримуються визначених ними обмежень.
4. Сміх допомагає розрядити напружену ситуацію. Часом батьки бувають занадто серйозними. Це заважає їм сповна відчути радість батьківства. Вмійте побачити веселі моменти й дозволяйте собі сміх при кожній нагоді.
5. Намагайтесь побачити світ очима Вашої дитини і зрозуміти її почуття. Пригадайте, як Ви почувалися. Коли були дитиною, і яким незрозумілим здавався Вам світ дорослих, коли в Вами чинили несправедливо.
6. Хваліть і заохочуйте дитину. Сподівайтеся, що дитина поводитиметься добре, й заохочуйте докладати зусиль для цього. Хваліть її за хорошу поведінку.
7. Поважайте свою дитину так, як поважали б дорослого. Дозвольте дитині брати участь у прийнятті рішень, особливо тих, що стосуються її. Прислухайтеся до думки дитини. Якщо Ви змушені сказати дитині щось неприємне, подумайте, яким чином Ви сказали б це дорослому. Вибачайтеся, якщо вчинили неправильно по відношенню до дитини.
8. Плануйте розпорядок дня дитини. Малі діти почуватимуться більш безпечно, якщо дотримуватимуться чіткого розпорядку дня.
9. У кожній сім’ї є свої правила. Будьте послідовними і їх дотриманні, про намагайтеся виявляти певну гнучкість щодо дотримання цих правил маленькими дітьми. Діти можуть бути введені в оману, якщо одного дня правило виконується, а іншого – відміняється.
10. Не забувайте про власні потреби! Коли батьківство починає надто нагадувати важку працю, і ви відчуваєте, що Вам бракує терпіння, приділіть трохи часу лише собі. Робіть те, що приносить Вам задоволення. Якщо Ви розумієте, що втрачаєте контроль над собою і можете накричати на дитину, образити, принизити чи вдарити її, залиште дитину на кілька хвилин, порахуйте до десяти і заспокойтеся.

(за матеріалами Фонду "Нічиї діти" (Польща), розроблених на основі NSPCC публікації "Як стати кращими батьками", Лондон, 2002).  









Це необхідно знати

1. Уранці підіймайте дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прикрощі, не вживайте образливих слів.
2. Не підганяйте її, розрахувати час — це ваш обов'язок, якщо ви цю проблему не вирішили — провини дитини в цьому немає.
3. Не посилайте дитину до школи без сніданку: у школі вона багато працює, витрачає сили.
4. Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів, застережень: «Дивися, поводься добре!», «Щоб не було поганих балів» тощо. У дитини попереду важка праця.
5. Забудьте фразу: «Що ти сьогодні отримав?»
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй розслабитися (згадайте, як вам важко після виснажливого робочого дня). Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитися, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.
6. Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, нехай заспокоїться, а згодом сама все розкаже.
7. Зауваження вчителів вислуховуйте без присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть із дитиною спокійно.
8. Після школи дитина не повинна сідати відразу за виконання завдань, необхідно 2-3 години відпочити.
9. Не можна виконувати завдання без перерви. Через кожні 15-20 хвилин необхідно відпочивати 10-15 хвилин.
10. Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте їй можливість самостійно працювати. А коли вже потрібна допомога, то без крику, спокійно, з похвалою та підтримкою, вживаючи слова: «не хвилюйся», «ти все вмієш», «давай поміркуємо разом», «згадай, як пояснював учитель» тощо.
11. Під час спілкування з дитиною не вживайте фразу: «Якщо ти будеш добре вчитися, то...».
12. Упродовж дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. У цей час найважливішими повинні бути справи дитини.
13. У сім'ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих із дитиною. Усі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте самі, без неї. Коли щось не виходить, порадьтесь з учителем, психологом. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.
14. Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось турбує її: головний біль, поганий стан.
15. Залучайте дітей до хатньої і суспільної праці, точно визначте коло їх обов'язків.
16. Учіть підлітка:
• цінувати дружбу, поважати суспільну думку;
• правильно оцінювати свою поведінку й поведінку інших;
• порівнювати свої дії з діями інших, робити відповідні висновки.
17. Виховуйте:
• витримку, наполегливість, готовність переборювати труднощі.
• чесність, правильність, уміння відстояти честь свою, родини, колективу тощо.
18. Виробляйте звичку сумлінно виконувати завдання, доручення вчителів, батьків, учнівського колективу.
19. Ні за яких обставин не заглядайте в портфель і кишені дитини. Навіть якщо вам здається, що ви все повинні знати про своїх дітей.
20. Коли ваша дитина прокидається, скажіть їй «Доброго ранку!» і не чекайте відповіді. Почніть день бадьоро, а не із зауважень і сварок.
21. Коли дитина повертається зі школи, запитайте: «Що сьогодні було цікавого?»
22. Намагайтеся, щоб дитина була прив'язана до помешкання. Повертаючись додому, не забувайте сказати: «А все-таки, як добре вдома!»
23. Ваша дитина принесла бали на семестр. Знайдіть за що її похвалити.
24. Постійно говоріть дитині: «Ти гарний, але не кращий за інших».
25. Скажіть дитині: «Не будь чепуруном — у класі не люблять чепурунів, не будь і замазурою — у класі таких не люблять. Будь просто акуратним»..
26. Коли ви роздратовані, почніть говорити з дитиною тихо, ледь чутно, тоді роздратування відразу проходить.
27. Коли дитина виходить з будинку, обов'язково проведіть її до дверей і скажіть: «Не квапся, будь обережний».
28. Коли син чи дочка повертаються зі школи, зустрічайте його (її) біля дверей. Дитина повинна знати, що ви раді її поверненню, навіть якщо вона провинилася.
Якою ви повинні відпускати дитину до школи
— Учень повинен приходити до школи чистим: із чистими руками, шиєю, обличчям. Нігті на руках повинні бути коротко обрізані, волосся охайно розчесане.
— Учень повинен одягатися в чисту, охайну учнівську форму. Взуття повинно бути начищеним, чистим.
Що повинно бути у портфелі:
— Учень повинен мати при собі чисту носову хусточку.
— У портфелі мають бути акуратно складені речі, потрібні для занять на цей день.
— Книжки слід обгорнути. На обгортці має бути напис: предмет, прізвище учня, клас та номер школи.
— Щоб зошити мали охайний вигляд, потрібно класти їх у папку.
— Олівці, ручки покладіть у пенал.
— Стежте за, тим, щоб звечора все було готове до навчального дня і в портфелі не було нічого зайвого.
Пам'ятка для батьків «Виконуємо домашнє завдання»
1. Учень упорядковує своє робоче місце, свій стіл для навчальних занять чи місце, відведене йому за спільним столом.
2. За записами у щоденнику чи в зошиті встановлює, що саме йому задали.
3. Згадує, у якій послідовності радив учитель виконувати те або інше завдання.
4. Готує потрібні підручники та приладдя: ручку, олівець тощо.
5. Знаходить завдання в підручнику, текст статей та письмових вправ, текст задач тощо.
6. Згадує навчальний матеріал, який пояснював учитель на уроці.
7. Згадує вказівки вчителя щодо способів виконання вправ.
8. Виконує роботу.
9. Звіряє зроблене з тим, що потрібно було зробити: чи часом чогось не забув.
10. Перевіряє, чи правильно виконав завдання; якщо є помилки — виправляє.
11. Якщо це можливо, звертається до батьків або до інших старших членів сім'ї з проханням перевірити, чи розуміє він зміст прочитаної статті, чи правильно розповідає, чи навчився пояснювати розв'язання задачі.
До уваги Батьків
1. Виховує все: люди, речі, явища, але на першому місці батьки й педагоги.
Учити жити — це значить передавати із серця в серце моральні багатства. І передає ці багатства той, хто з колиски пестить дитину, хто дбайливою рукою підтримує її перший крок, хто веде її за руку першою стежинкою життя. Це мати, батько, вчитель.
2. Виховання починається із дня народження. Перше, із чого дитина починає пізнавати світ, — це ласкава материнська усмішка, тиха колискова пісня, добрі очі, лагідні обійми. З усього цього складається перше уявлення про добро і зло.
3. У сімейному вихованні вирішальну роль відіграє морально-політичне обличчя батьків.
Могутньою виховною та облагороджуючою силою для дітей сім'я стає тільки тоді, коли батько і мати бачать високу мету свого життя, живуть в ім'я високих цілей, що збільшують їх в очах дитини.
4. Турбота батька і матері про здорову сім'ю. Справжня мудрість вихователя — батька, матері — в умінні дати дитині щастя дитинства — це спокійне домашнє вогнище.
5. Сім'я — це первинний колектив українського суспільства.
Чи почуває дитина, що блага її життя — наслідок великої праці батьків, турботи люблячих її людей? Адже без них, без їхньої праці і турботи вона просто не могла б існувати. Тут криється велика небезпека — виростити людину егоїстичну, яка вважає, що головне — її особисті потреби, а все інше — другорядне. Я бачу лише один шлях: учити дитину робити добро для нас, батьків, вихователів; учити дітей розуміти й переживати всім серцем, що вона живе серед людей і що найглибша людська радість — жити заради когось.
6. Готових рецептів сімейного виховання немає.
Є люди, здатні тільки родити, але не здатні по-справжньому народжувати. Повнокровна й гармонійна особистість народжується материнською і батьківською мудрістю. Народження людини — велике і важке діяння, щаслива і складна праця, яка називається вихованням.
Щоб виховати дитину, слід дотримуватися правил у реалізації своїх сімейно-побутових педагогічних функцій. Основні з них такі:
1. Встановлювати і дотримуватись загальноприйнятих норм поведінки, чіткого режиму життя (праці, навчання, дозвілля, відпочинку), практикувати визначення кожному членові сім'ї його обов'язків, контролювати їх виконання, спільно з дітьми аналізувати стан життя родини, її перспективи, внутрішньосімейні плани тощо.
2. Постійно тримати в полі зору шкільне життя дитини, цікавитись її успіхами, проблемами, труднощами, інтересами, запитами, прагненнями і способами їх задоволення.
3. Знати товаришів своєї дитини, зони її неформального спілкування, сповідувані нею ідеали, пріоритетні життєві орієнтири.
4. Виховувати у дітей відповідальне, ціннісне ставлення до свого здоров'я, розуміння обов'язку допомагати в майбутньому своїм пристарілим батькам і родичам, дітям, усім нужденним людям, утримувати свою сім'ю.
5. Компетентно й педагогічно грамотно обговорювати з дітьми проблеми асоціального змісту життя окремих людей (наркомани, алкоголіки), перша інформація повинна надійти від батьків, а не від компанії.
6. Обмежувати доступ дітей до інформації, що популяризує проституцію, наркоманію.
7. Розвивати і заохочувати самостійність у дітей, уміння відстоювати свою позицію.
8. Підтримувати постійний зв'язок зі школою.
9. Знати і вміти пояснити основні прикмети чи зовнішні ознаки вживання дітьми наркотиків, токсичних речовин.
10. Бути готовими до прийняття певних «дисциплінарних» рішень щодо обмеження непродуктивного» часу життя дитини і контактування її з «підозрілими» товаришами.

ЯК ЗАБЕЗПЕЧИТИ БЕЗПЕКУ ДІТЕЙ У МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ
 Пропонуємо декілька рекомендацій, які слід взяти до уваги:

- розміщуйте комп’ютери з Internet-з’єднанням поза межами кімнати вашої дитини;

- поговоріть зі своїми дітьми про друзів, з яким вони спілкуються в он-лайні, довідайтесь як вони проводять дозвілля і чим захоплюються;

- цікавтесь, які веб сайти вони відвідують та з ким розмовляють;

- вивчіть програми, які фільтрують отримання інформації з мережі Інтернет, наприклад, Батьківський контроль в Windows*;

- наполягайте на тому, щоб ваші діти ніколи не погоджувалися зустрічатися зі своїм он-лайновим другом без вашого відома;

- навчіть своїх дітей ніколи не надавати особисту інформацію про себе та свою родину електронною поштою та в різних реєстраційних формах, які пропонуються власниками сайтів;

- контролюйте інформацію, яку завантажує дитина (фільми, музику, ігри, тощо);

- цікавтесь, чи не відвідують діти сайти з агресивним змістом;

- навчіть своїх дітей відповідальному та етичному поводженню в он-лайні. Вони не повинні використовувати Інтернет мережу для розповсюдження пліток, погроз іншим та хуліганських дій;

- переконайтеся, що діти консультуються з Вами, щодо будь-яких фінансових операції, здійснюючи замовлення, купівлю або продаж через Інтернет мережу;

- інформуйте дітей стосовно потенційного ризику під час їх участі у будь-яких іграх та розвагах;

- розмовляйте зі своєю дитиною як з рівним партнером, демонструючи свою турботу про суспільну мораль.

Використовуючи ці рекомендації, Ви маєте нагоду максимально захистити дитину від негативного впливу всесвітньої мережі Інтернет. Але пам’ятайте, Інтернет - це не тільки осередок розпусти та жорстокості, але й найбагатша в світі бібліотека знань, розваг, спілкування та інших корисних речей. Ви повинні навчити свою дитину правильно користуватися цим невичерпним джерелом інформації.

Та найголовніше, дитина повинна розуміти, що Ви не позбавляєте її вільного доступу до комп’ютера, а, насамперед, оберігаєте. Дитина повинна Вам довіряти. 
Посібники, які Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України пропонує використовувати батькам і педагогам для навчання дітей безпечному користуванню Інтернетом:
Діти в Інтернеті: як навчити безпеці у віртуальному світі: посібник для батьків / І. Литовченко, С. Максименко, С Болтівець [та ін.]. – К.: ТОВ “Видавни-чий будинок «Аванпост-Прим»”, 2010. – 48с.
http://online-bezpeka.kyivstar.ua

Виховання культури користувача Інтернету. Безпека у всесвітній мережі: навчально-методичний посібник / А. Кочарян, Н. Гущина. – К., 2011. – 100 с.
www.mon.gov.ua

Безпечне користування сучасними інформаційно-комунікативними технологіями / О. Удалова, О. Швед, О. Кузнєцова [та ін.]. – К.: Україна, 2010. – 72 с.

Пам’ятка для батьків “Діти. Інтернет. Мобільний зв’язок”, розроблена Національною експертною комісією України з питань захисту суспільної моралі
www.moral.gov.ua

Перелік рекомендованих для дітей онлайн-ресурсів, затверджений на засіданні Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі (рішення N 2 від 20.04.2010)
www.mon.gov.ua

Матеріал взято з сайту Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописи (Atom)